Встановлення паркану своїми руками: поради з монтажу

Встановлення паркану між ділянками необхідне власникам приватних будинків, котеджів, дачних будиночків. Внаслідок монтажу сусідам вдається повністю розмежувати свою та сусідську території. Крім того, споруда допомагає забезпечити захист свого земельного наділу від проникнення сторонніх.
Однак не всі готові наймати фахівців для установки паркану. З метою економії деякі домовласники вирішують побудувати загородження своїми руками. У такому разі важливо знати, як встановити паркан, адже цей процес складний і має багато нюансів. Але при правильному виборі матеріалів, точних розрахунках та дотриманні низки умов, наявності невеликого досвіду роботи з будматеріалами місія не видається нездійсненною.

Який матеріал вибрати для забору?

Перше питання, яке постає перед бажаючими поставити самостійно огорожу, який матеріал вибрати? І часом самостійно знайти на нього відповіді не вдається. Існує багато сучасних матеріалів, з яких можна виготовити надійну конструкцію. Якщо раніше, кілька десятків років тому, основним варіантом виготовлення був штакетник, то сьогодні вибір будматеріалів, придатних для паркану, широкий.
Як і який встановити паркан, залежить від вимог самих господарів та цілей, які вони переслідують. Одні хочуть убезпечити свої володіння від проникнення сторонніх осіб, іншим достатньо захистити територію від нескромних поглядів перехожих, а третім – не допустити небажаного самостійного виходу дітей за межі ділянки. З урахуванням цих особливостей виділяють такі види матеріалів:

1. Дерево – традиційний вибір для мешканців країн СНД. Вибір такого роду очевидний: матеріал добре піддається обробці, а установка в окремих випадках не потребує заливання фундаменту. При цьому існує кілька варіантів вартості – від бюджетного штакетника до дощок з модрини або екзотичних порід. Однак дерев'яний паркан має свої недоліки: служить конструкція недовго, при тривалих дощах розбухає, пліснявіє, через що вимагає періодичної обробки біозахисними складами.
2. ДПК - дерево-полімерний композит. Зовні виглядає як натуральне дерево, але завдяки пластику у складі стійке до негативних погодних умов та шкідників. Термін служби матеріалу – до 50 років.
3. Профлист – вибір сучасних практичних домовласників. Оптимальне поєднання вартості та якості зумовлює вибір на користь цього матеріалу. Оцинкована сталь, покрита в промислових умовах спеціальним полімером, здатна прослужити щонайменше 20 років. Установка відрізняється технологічністю та швидкістю монтажу порівняно із загородженнями з дерева. При цьому особливого догляду не потрібно. Недоліки - підвищений шум при сильному вітрі через парусність і схильність до механічних впливів - при ударі на листі залишиться вм'ятина.
4. Цегла – ідеальний матеріал для огорожі. Забір із нього може експлуатуватися десятиліттями. Однак через велику вагу конструкції потрібен ґрунтовний фундамент, дорожнеча та необхідність заливання якого зумовлюють низьку поширеність такого типу.
5. Сітка-рабиця – найбюджетніший варіант. Не забезпечує повний захист від проникнення небажаних гостей і часто використовується як тимчасове рішення. Ідеально підходить для огородження дачних ділянок. Виконує функцію опори для озеленення ділянки, при цьому не потрібне заливання фундаменту. Головний недолік – домовласники, які встановили такий паркан, постійно на очах у сусідів.

Способи кріплення

Методи кріплення повністю залежать від структури вибраного матеріалу. Зважаючи на те, що найпоширенішим варіантом для виготовлення є профнастил, йтиметься про паркани, виготовлені з використанням даного будматеріалу. Для того, щоб створювана конструкція мала необхідну жорсткість, могла витримувати тиск снігу взимку, протистояла поривам вітру, необхідно врахувати ряд нюансів перед тим, як встановити паркан із профнастилу. Головний з них – різноманітність методів кріплення та типів кріплення. Розглянемо найпоширеніші з них:

1. Саморези – найпоширеніший метод кріплення. Все що знадобиться в такому випадку – спеціальні шурупи зі свердлом, спеціальні шайби та пристрій для їх закріплення (шуруповерт).
2. Металеві заклепки – гарний та надійний матеріал. Однак його використання - більш трудомісткий процес, що потребує спеціального інструменту. З його допомогою необхідно стиковувати листи з балками. Даний тип кріплення визнаний надійнішим за саморізи.
3. Зварювання листів металу – використовується рідко, коли потрібно закріпити велику кількість листів. При встановленні здійснюється кілька точкових зварних швів. Цей метод визнаний менш надійним через схильність до швів корозії.

Необхідні інструменти

Перед тим, як встановити паркан, потрібно подбати про придбання інструменту та розхідників. Список необхідного для зведення огорожі залежить від типу обраного матеріалу. Як показує практика, можна обійтися і невеликим арсеналом. В окремих випадках достатньо підручних засобів, таких як молоток, пасатижі, пила, рулетка, дриль. У випадку, коли вибрано метод кріплення за допомогою шурупів, список необхідних інструментів може виглядати таким чином:

• спеціальні шурупи;
• шуруповерт;
• хомути;
• ножиці з металу або болгарка.

З усього перерахованого окрему увагу приділяють вибору саморізів. У першу чергу він повинен мати наконечник-свердло: вони краще входять в каркас з металу і забезпечують необхідну міцність. Такі самонарізи коштують недорого, і знайти їх легко можна в будь-якому магазині будматеріалів. Однак професіонали рекомендують використовувати спеціальні шурупи з ущільнювальною шайбою – покрівельні. Головки їх пофарбовані, і можна підібрати кріплення у колір огорожі. Це надає більше естетики. Крім того, шайба з ущільнювачем забезпечує найкраще прилягання матеріалу до стовпчиків та виключає корозію у місцях отворів у металі. Для виробництва покрівельних шурупів використовують сталь С1022, яка відрізняється підвищеною стійкістю до великих навантажень.

Особливості встановлення стовпів

Перед тим, як встановити паркан, займаються розміткою території та монтажем опорних стовпів. Роблять це за допомогою кілочків та натягнутого шнура. Спершу визначаються з місцем розташування кутових та кінцевих стовпчиків. Потім намічають розташування стовпів для хвіртки та воріт, потім розраховують розташування проміжних. При їх розмітці дотримуються кроку 2500 мм, а крок по осях повинен бути в межах 2500 ± 10 мм. За інших розрахунків правильно зібрати каркас не вдасться. Якщо немає можливості дотримуватись зазначеного кроку, то його необхідно зменшити до потрібного значення та обрізати прогони з урахуванням нового розміру кроку.
Після розмітки викопують ями для стовпів. Їхня підготовка залежить від типу ґрунту, на якому встановлюється паркан:

1. Пучинисті ґрунти – вимагають спеціальної підготовки для встановлення стовпа. Яма повинна мати розміри 800х800х1200 мм. При цьому глибина ями повинна відповідати глибині промерзання ґрунту в зимовий період (1000–1200 мм). Після цього в яму засипають пісок середньої фракції, який ретельно утрамбовують і рясно поливають водою. Через 48 годин починають буріння отвори для бетонування стовпа з глибиною закладення фундаменту від 1000 мм.
2. Піщані ґрунти – в цілому процес не відрізняється від описаного вище, проте глибина закладення фундаменту не менше 1200–1500 мм.
3. Площі з асфальтом або гравієм – глибина закладення фундаменту для стовпів – не менше 1000 мм.

У процесі встановлення стовпчиків приділяють окрему увагу послідовності:

• Починають з монтажу кутових та кінцевих стовпів, потім тих, що знаходяться в місцях зламу, для хвіртки та воріт.
• Між кутовими забірними стовпами натягують шнур по верхньому зрізу, щоб відрегулювати висоту.
• Після описаних маніпуляцій встановлюють проміжні стовпи. При цьому їх висота регулюється натягнутим шнуром, а відхилення від вертикальної осі регулюється за допомогою схилу або будівельного рівня.

Як поставити ворота та хвіртку?

Перед тим, як встановити паркан, необхідно розрахувати ширину отвору воріт та хвіртки. Перша визначається з урахуванням габаритів автомобіля: враховується ширина авто разом із дзеркалами, до якої додають 1000 мм додаткового (500 мм з кожного боку) простору. Потрібно бути уважним при розрахунках і не забувати про ширину опорних стовпів. Коли за проектом ворота ставлять окремо від хвіртки, потрібне встановлення трьох стовпів. Не можна упускати з розрахунків параметри зазорів між каркасом і опорними стовпами, між хвірткою та парканом з урахуванням обраної фурнітури та методу кріплення. Досвідчені майстри стверджують, що оптимальні розміри для воріт з хвірткою мають бути такими:

• проріз для воріт – ширина 4,5–5 м;
• хвіртки - ширина 120 см;
• висота воріт – 2,2–2,5 м.

Під час монтажу обов'язково враховувати зазор знизу – між нижнім краєм воріт та поверхнею землі. Він дозволяє нормально функціонувати воротам і хвіртці навіть при утворенні криги взимку, при високому сніговому покриві. Оптимальний зазор під воротами має бути в межах 15–30 см. Все залежить від місцевості, на якій встановлена ​​огорожа.
Перед тим як встановити паркан, визначаються розміром хвіртки, її розташуванням у воротах. Можливі наступні варіанти:

• Стулка воріт виконує роль хвіртки – найпростіший. Одна з стулок робиться меншого розміру і виконує роль хвіртки. Вимагає встановлення додаткової петлі та посилення каркасу.
• У середині воріт – каркас хвіртки у такому разі є підсилювачем воріт.
• Поблизу опорного стовпа – велика частина навантаження на опорний стовп, що утримує раму воріт та хвіртки.

Щоб хвіртка функціонувала нормально, важливо правильно встановити петлі:

1. Спершу петля приварюється на опорну стійку, а потім на каркас воріт. Відстань від краю рами стулки – 20–30 см.
2. Для того, щоб хвіртка відкривалася в обидва боки, петлю необхідно приварити до опори встик.
3. Профлист може монтуватися з одного або з двох боків огорожі.

Як встановити паркан на нерівному грунті?

У випадках, коли поверхня ділянки нерівна, необхідно перед тим, як встановити паркан, уважно розрахувати особливості монтажу. Існує кілька технологій, вибір яких залежить від ландшафтних особливостей. Так, найпримітивнішою, але й трудомісткою є вирівнювання поверхні за допомогою насипу. Попередньо вирівнюють поверхню, яку планується встановити паркан, і після цього здійснюється сам монтаж конструкції. Основний недолік – висока трудомісткість: щоб правильно та ідеально вирівняти поверхню, потрібно докласти багато зусиль та грошових витрат.
При сильній горбисті чудовим рішенням, як встановити паркан, є ступінчастий монтаж. Конструкція передбачає встановлення секцій огорожі на різній висоті. При цьому верхній край паркану розташовують так, щоб наступна секція була нижчою за попередню. Тут важливо правильно виправити усі секції. Вибір методу встановлення на нерівній поверхні визначається залежно від характеру ухилу:

1. Дільниці з малим ухилом вирівнюють. Для цього достатньо придбати необхідний матеріал, з якого споруджуватиметься насип (пісок, гравій).
2. З середнім ухилом – перепади рівня землі досягають 20 см. Вирівнювання за допомогою насипу в такому разі не підходить. Оптимальним рішенням є створення фундаменту, що має різну глибину та висоту цоколя. Для компенсації дефектів ландшафту допускається монтаж секцій паркану зі зміщенням (ступінчастий монтаж).
3. Земельні площі з великим ухилом, де різниця між окремими ділянками землі сягає 1 м, потребують ступінчастого закладання фундаменту. Ці роботи є складними та дорогими. Однак іншого виходу у таких ситуаціях не існує. Багато досвідчених господарів ще на етапі вибору ділянки для будівництва будинку враховують особливості ландшафту, щоб уникнути зайвих грошових витрат при зведенні житла та встановлення паркану.